Басни
Информацию о книжках вы можете посмотреть, так-же, в разделах
галерея и работы
Клеймо
Однажды лось в капкан попал.
Он по лесу шел он и хромал.
Медведь его вдруг повстречал
И возмутился, закричал:
– Хромой! Я почему не знаю?
Таких не видел в нашем крае.
Чтоб недостаток сей исправить,
Лосю велел клеймо поставить.
Вот так в лесу и повелось –
Клейменным был не только лось.
Клеймил медведь, позором метил,
Коль недостаток в ком заметил (приметил).
Такие люди есть, признаться,
Клеймить другого, вдруг стремятся.
Тот слеп, тот глуп, а тот – кривой.
Вмиг «заклейменный». Не такой!
Господь «клеймо» нам не поставит,
Несправедливость Он исправит.
|
Тавро
Одного разу ведмідь-цар
Цього лісу Господар
Лося зустрів, який кульгав,
Бо щойно в пасці побував.
—То ти — кульгавий? Чом не знаю?
Зазначити це право маю!
Навіщо час даремно гаять?
Лосю велів тавро поставить.
І так у лісі повелось:
Тавро носив не тільки лось.
Ведмідь безжально таврував,
Як ваду в когось помічав.
Нажаль і люди так вважають,
Що таврувати право мають.
Колоду носять у собі,
А тріску бачать, далебі,
У іншого, бо не такий:
Занадто щедрий чи скупий,
Зарозумілий чи дурний…
Та що казати? Не такий!
Лише Господь нас не таврує.
Він серце кожного шанує.
|
Хто кращий?
Якось у сільській оселі алюмінієва пательня затіяли суперечку з чавунною сковородою.
- Ти мені не рівня! — сказала пательня — Мене привезли з міста, а тебе знайшли на смітнику,
бо старий господар оселі викинув тебе через зламану ручку.
- Що з того, що старий викинув? Зате новий забрав мене, відремонтував і користується
мною — відповіла сковорода.
- Я з благородного металу — алюмінію. З нього навіть роблять літаки. А ти з простого металу,
залізяччя — не змовкала пательня.
- Добре, що я не з дерева, — усміхнулась сковорода — як би я була з дерева, то чи згодилася би
для того, аби ставити мене на вогонь?
Тут надійшов господар, взяв пательню і сковороду, насипав у них соняшникове насіння, став
його смажити. Йому було байдуже з якого металу кожна, бо вони обидві були придатні для цієї
справи.
Зрозуміли пательня і сковорода, що вони однаково потрібні і любі господарю. А як би не так?
Бо пательня та сковорода — це один і той же предмет (просто люди у різних місцевостях України
цей предмет має різну назву) і чи варто наголошувати хто з якої металу виготовлений? Стало
соромно їм обом, що сварилися. Тут на огні вони і помирилися.
Мораль:
Християни! Ми всі — «діти Божі»! І хоч розпорошилися по різних церквах, відгородилися один
від одного деномінаційними догмами, називаємося по-різному, та все ж Бог використовує всіх
нас і кожного окремо для одної мети — євангелізації грішних світу цього, аби дати їм надію
на спасіння. То давайте не будемо доводити ти один одному, що хтось з нас більш угодний Богу.
Информацию о книжках вы можете посмотреть, так-же, в разделах
галерея и работы
|
