Пьесы

• А.М. Полосин - "Крокодильчики"
• А.М. Полосин - "Вербички"
• А.М. Полосин - "Різнокольорові вогники - твої друзі (вистава про світлофор...)"

Информацию о других работах вы можете посмотреть, так-же, в разделах галерея и работы

Крокодильчики.

Доступна спеціально озвучена аудіо версія Крокодильчиків, зкачати mp3 дитячої зарядки Крокодильчики
Приблизний розмір MP3 файлу: 20 Мб
Приблизний час звучання: 11 хвилин

Дійові особи:

• Павучок
• Робот
• Крокодил
• Чебурашка

Павучок Петричок:	Доброго ранку, Робчику! Салют, дітки! Я павучок Петричок.
Робот Робчик:	Доброго здоров’я, Петричок! Вітаю і вас, дітки. Я робот — хлопчик-Робчик. Петричок! Я відчуваю, що ти сьогодні приготував діткам якийсь приємний сюрприз. Я не помиляюся?
Петричок:	Так, ти вгадав. Сьогодні я запросив до нас у гості двох дуже відомих осіб. Їх люблять усі діти. Їх любили наші батьки та деякі з дідусів та бабусь, коли ще були дітьми. Це персонажі мультиплікаційних фільмів.
Робчик:	Петричок! Ти мене остаточно заінтригував. Може це черепахи ніндзя?
Петричок:	Ні, не вгадав. Коли наші батьки були дітьми, а дідусі та бабусі — молодими, мультиків про черепашок-ніндзя на телеекранах ще не було.
Робчик:	Ну, тоді це вовк та заєць з мультфільмів «Ну, постривай!»
Петричок:	Ти знову не вгадав. Здавайся!
Робчик:	Гаразд, здаюся. То хто ж вони, наші сьогоднішні гості?
Петричок:	А ти послухай фрагмент пісні одного з героїв. Я його наспіваю, але російською мовою.
Робчик:	Будь ласка.
Петричок:	(співає) Я играю на гармошке У прохожих на виду. К сожаленью, день рожденья Только раз в году…
Робчик:	(радісно) Так це ж мій улюблений мультяшний герой — крокодил Гена.
Петричок:	Так склалися обставини, що саме сьогодні у Гени день народження, тобто якась річниця того, як він з’явився на телеекрані. Я його запросив до нас і приготував для ього найдорожчий подарунок. Поки це таємниця.
Робчик:	Ну, то скажи мені на вушко про цей сюрприз.
Петричок:	Між друзями не може бути таємниць. Вірно кажу, дітки? Добре. подарунком для Гени буде поява його найкращого друга.
Робчик:	(захоплено) Ура! І Чебурашка буде?
Петричок:	Так. Саме Чебурашка — найкращий друг і найкращий подарунок Для Гени. (звертається до дітей) Дітки! А чи має хтось найкращого друга? Є такі у залі? А чи буде для вас подарунком поява на день народження найкращого друга, чи те, що він принесе?.. Любі дітки! Крокодил Гена вирішив зробити подарунок і вам... Спеціально для спілкування з вами він вивчив українську мову.
Робчик:	(радісно) А ось до нас заходить іменинник — крокодил Гена. Привітаймо його, дітки, бурхливими оплесками!
Крокодил Гена:	Дозвольте зайти.
Робчик Петричок Присутні діти	(разом) Ге-на! Ге-на! Ге-на! Вітаємо з днем народження! Ура-а-а!
Гена:	Дякую за привітання, за такий щирий прийом, але не знаю, чим я можу вам послужитися.
Петричок:	А про це, Гено, не турбуйся. Ми запросили тебе, щоб ти знав, що ми тебе любимо.
Гена:	Дуже приємно.
Робчик:	Крім того, ми маємо намір поздоровити тебе з днем народження і попросити провести з дітками «веселу зарядку».
Гена:	З превеликим задоволенням проведу зарядку. Дітки, приготуйте будь ласка, мотузку або стрічку, десь метрів зо два довжиною.
Петричок:	Поки дітки шукають мотузку чи стрічку, ми разом з Робчиком хочемо дати тобі подарунок до дня народження і приготували особливий сюрприз. Підійди ось до цієї великої картонної коробки... Відкривай.
Гена:	(захоплено) О! Так тут якась дивна річ: чи то гармошка, чи то баян.
Робчик:	Гено, це гармошка з баянними басами та регістрами. Вона видає звук гармошки, баяна та акордеона. Тобто, три інструмента в одному.
Гена:	(бере гармошку в руки, заглядає у ящик) а тут ще щось прикрите хустинкою. Що це?
Робчик:	Дітки, давайте покличемо сюрприз.
Робчик Петричок діти	(разом) Сюр-приз, з’явись! Сюр-приз, з’явись! У ящику піднімається Чебурашка.
Гена:	(радісно обнімає Чебурашку) О, дякую друзі, це найкращий для мене сюрприз, це мій найліпший друг.
Чебурашка:	(говорить російською) Дорогой друг Гена! Я и все детки поздравляем тебя с днем рождения. Я хочу спеть тебе песню (поет): «Я был когда-то странной, игрушкой безымянной, К которой в магазине никто не подходил. Теперь я вместе с Геной. Он – необыкновенный, Он – самый лучший в мире крокодил!» Эта гармошка-подарок от меня, Робчика, Петричка и всех присутствующих здесь деток. Они с нетерпением ждут, когда ты начнешь «веселую зарядку». Правда, дети?..
Гена:	Дякую вам всім за вітання, любі друзі. Ну, а зараз почнемо зарядку. Вправа перша: традиційна – потягування, але зараз незвична. Лягайте на спиною на килимок. Ноги рівно, руки вздовж тулуба... вільно подихайте. На рахунок «раз» підніміть руки вгору, потримайте, витягнутими. Покладіть вздовж тіла за голову. Глибоко вдихніть... На рахунок «два» руки знову підніміть, потримайте... опустіть до ніг, повільно видихніть повітря зі звуком «ш-ш-ш-ш». Розслабтеся, вільно подихайте... Повторимо вправу: ра-а-аз! Руки покладіть за голову… глибоко вдихніть… Два-а-а! Підніміть руки, потримайте, опустіть до ніг, повільно видихайте: ш-ш-ш-ш. Вдихніть повітря. Три-и! Підніміть ніжки...вгору Чоти-ри! Покладіть ніжки на килимок... Видихніть повітря, розслабтеся. Вправа друга: уявіть собі, що ви вже не хлопчики та дівчатка, а маленькі зелененькі крокодильчики. Згодні? Ну, то й добре. Обв’яжіть себе мотузкою так, щоб довга зав’язка була на спині. Це ваш крокодилячий хвіст. Уявіть собі, що ви тільки-но вилупилися з яйця, котре мама-крокодилиха зарила колись у теплому піску. Вам спекотно, і ви прагнете швидше вибратися на повітря. Вправа третя. Лягайте животиками на килимок. Дивіться поперед себе. Руки простягніть вперед. Робіть кругові рухи руками, наче ви розгрібаєте попереду себе пісок... Раз! Два! Три! Чотири! Швидше. Раз! Два! Три! Чотири! Раз! Два! Три! Чотири! Добре. Ви вже вибралися з піску, але сонце пече, а поруч плескаються і шумлять океанські хвилі. Ви намагаєтеся швидше добігти до води і пірнути у хвилі, щоб трохи охолонути. Вправа четверта. Лягайте на животики. Ноги рівно. Руки зігнуті в ліктях лежать на рівні плечей. Починаємо повзти як крокодильчики: «Раз!» зігнуту праву ногу підтягуємо до живота. «Два!»ліву руку висуваємо вперед і зразу, одночасно, просуваємо свій тулуб вперед. Тепер по черзі: «Раз!» — ліве коліно до живота. «Два!» — праву руку висуваємо вперед і, зразу ж, п осуваємо свій тулуб вперед. Повторимо все спочатку…. Через одну-дві хвилинки можете встати і трохи побігати.
Робчик:	Ну, от і все. «Весела зарядка» закінчилася. Ви вже не крокодильчики, а знову хлопчики та дівчатка. Вставайте... потягніться догори... ще вище. Досить.
Петричок:	Будьте благословенні.
Робчик Петричок Гена Чебурашка	До нових зустрічей, любі діти!

Вербички

• робот
• ворона
• песик
• гілочка верби

Мухтар:

Ворона Кіра:	Доброго ранку, песику Мухтарчику. Привіт, любі дітки! Кар!Кар!
Мухтар:	Доброго здоров’я, вороно Кіро! Яку новину принесла сьогодні?
Кіра:	(швидко) Новин так багато! Так багато, не знаю, з якої починати.Сорока (обірвала розповідь)… (здивовано) Який загадковий вигляд у нашого робота Робчика.
Робчик:	Всім, всім привіт! Про що ти, вороно, стрекочеш, як сорока?
Кіра:	Я кажу, що сорока у лісі почала розповідати про чоловіка, віслюка іпальмове листя, але раптом обірвала розповідь і полетіла далі.
Робчик:	О! Цю історію я знаю. Вона записана у Святій книзі, яканазивається Біблією.
Мухтар:	Робчику, любий. Розкажи, що то за історія.
Робчик:	Давно-давно. Дуже далеко звідси, у місті Віфліємі на територіїтеперішньої держави Ізраїль, народився хлопчик Ісус. Він багато поневірявся, поки виріс, вивчився на теслю.
Кіра:	Я знаю. Тесля – це людина, яка вміє робити з дерева різні потрібні людям речі.
Робчик:	Вірно, Кіро. Коли Ісусу виповнилося тридцять років, він прийняв водне хрещення у річці Йордан і почав закликати людей до каяття за їхні гріхи. Ісус зцілював хворих людей, творив різні дива, бо Він був одночасно і людським сином і сином Божим. У єврейського народу, до якого Він був причетний і Сам був євреєм, було свято Пасхи. І от напередодні цього свята Ісус Христос на молодому віслюкові в’їхав у місто Єрусалим. Люди зустрічали його з великими почестями, кидали перед ногами віслюка гілки з пальмового дерева.
Мухтар:	А я бачив пальми, коли був зі своїм хазяїном на півдні біля моря.Це таке велике дерево знизу без гілок, а вгорі вони великі та кошлаті.
Кіра:	На пальмах ростуть банани. Хто з вас не знає, що таке банан? Немає таких? Ну, от і добре, головне, щоб ви знали, що вони ростуть не на землі, як картопля, а на дереві.
Робчик:	Так от і до нашого часу дійшла традиція згадувати цей день.
Кіра:	Але ж у нас в Україні пальми не ростуть?
Робчик:	Так, і тому пальми у нас заміняє всім відоме дерево – верба.
Кіра:	Ця неділя перед Пасхою зветься Вербною неділею. А верба цікава тим, що любить воду і росте поблизу річки чи якогось водоймища.
Мухтар:	А якщо гілочку верби встромити у землю і поливати декілька днів, під землею на кінцівці верби з’являться корінці, і гілка з часом стане великим деревом. Я сьогодні йшов сюди і знайшов гілочку верби.
Кіра:	(здивовано) Що таке? Протягу наче немає, а листочки на гілці почали тремтіти.
Мухтар:	Дивіться, вона хитається в руках і вигинається.
Робчик:	Здається, вона нам щось каже. Давайте прислухаємося.
Гілочка:	Дякую тобі, Робчику! Ти все вірно розповів про Ісуса Христа, Сина Божого і нашого Господа. Дякую тобі, Мухтарчику, за те, що ти підібрав мене і приніс сюди на зустріч з дітками. Мої сестрички берізки та братики дубочки багато цікавого розповідали мені про вас і ваші зустрічі з дітками. Про те, що спілкуватися з дітками ви запрошуєте і мавпочок, і метеликів, і павучків, і рибок і ще багато кого. На жаль, не було у вас тільки нас, дерев. Перша, дякуючи Богу, тут я — вербичка, вірніше її гілочка. Ми, дерева, любимо дітей.
Кіра:	Особливо тих, хто не ламає гілля просто так, знічев’я, хто садить ідоглядає пагінці дерев? Дітки! А хто з вас сам посадив чи допомагав садити дерево? А хто попереджав стороннього хлопчика чи дівчинку про те, що не треба ламати гілля, бо дерево теж живе? Що дерева теж плачуть соком, коли їм роблять боляче?
Мухтар:	Вербичку! У нас є добра традиція: ми просимо наших шановних гостей проводити «веселу зарядку». Ти згодна?
Гілочка:	Я це зроблю з великим задоволенням. Почали, дітки. Перша вправа традиційна — потягування. Стоїмо прямо. На рахунок «раз» підняли руки, піднялися на пальцях ніг, голову відхилили назад, дивимося на стелю. Глибоко вдихнули повітря. Потягнулися вище… ще вище… На рахунок «два» опустили руки донизу. Нахилили голову вперед, підборіддям доторкнулися до грудей, дивимося на підлогу… повільно видихаємо повітря крізь витягнуті губи: фу-у-у! Повторяємо вправу: ра-а-аз! Піднялися, глибоко вдихнули… Два-а! опустили руки донизу. Нахилили голову, видихнули: фу-у-у! Розслабилися. Вправа друга: Уявіть собі, що ви не хлопчики та дівчатка, а молоде деревце: хто тополька, хто берізка, хто осика, хто дубочок, і т. ін. У вас не тулуб, а стовбур деревця, не руки, а гілки, не пальчики, а листячка… Запам’ятали? Покажіть, яке ви пишне деревце… На рахунок «раз» витягнули гілочки…
Мухтар:	Ручки…
Гілочка:	в сторони на рівні плечей і потрусили листячками.
Кіра:	Пальчиками.
Гілочка:	Це ми показали, яка широка крона дерева… На рахунок «два»підняли вгору гілочки, потрусили листячками. Добре… На рахунок «три» опустили гілочки.
Ручки…
Гілочка:	Вниз… розслабилися… Вправа третя: Подув сильний вітер, деревце захиталося... На рахунок «раз» підняли гілочки вгору, потрусили пальчиками... На рахунок «два» — всім стовбуром…
Кіра:	Тулубом…
Гілочка:	Разом з піднятим вгору гілочками, нахилилися праворуч, нижче…потрусили листячками… На рахунок «три» вирівнялися. Гілочки вгорі… На рахунок «чотири» нахилилися всім деревцем ліворуч… нижче… потрусили листячками. На рахунок «п’ять» вирівнялися. Гілочки вгорі… На рахунок «шість» прогнулися назад якомога більше… потрусили листячками. На рахунок «сім» вирівнялися, гілочки вгорі… На рахунок «вісім» прогнулися вперед, гілочками вперед… листячками…
Мухтар:	Пальчиками...
Гілочка:	Дістали до підлоги, потрусили ними… На рахунок «дев’ять» стали рівно, гілочки опустили донизу, розслабилися. Глибоко вдихнули повітря… Повільно видихнули: фу-у-у! Повторили вправу: ра-а-аз! Гілочки вгорі… Два-а-а! Нахилилися праворуч… Тр-и-и! Вирівнялися…Чо-ти-ри! Нахилилися ліворуч… П’ять! вирівнялися… Шість! Прогнулися назад… Сі-ім! Вирівнялися. Вісім! Прогнулися вперед, доторкнулися листячками до підлоги. Дев’ять! Стали рівно, гілочки опустили донизу, розслабилися… глибоко вдихнули… повільно видихнули: фу-у-у-у! От і все. Зарядка закінчилася.
Кіра:	Ну, а зараз ви вже не берізки чи вербички, а знову наші любі хлопчики та дівчатка. Лягайте на килимок на спинки, полежіть хвилинку, розслабтеся, хай відпочине хребет… Встали. Прийшов час мити руки та снідати.
Гілочка:	Божих вам благословень, дітки, у цьому дні! Будьте ввічливими таслухняними.
Кіра
Гілочка	До нових зустрічей, дітки!
Мухтар
Робчик