Стихи

• А.М. Полосин - "Перший сніг"
• А.М. Полосин - "Сніжинки"
• А.М. Полосин - "Сипле сніг"
• А.М. Полосин - "Зимний этюд"
• А.М. Полосин - "Считалка"
• А.М. Полосин - "Мини-песни"
• А.М. Полосин - "Деткам нужны..."
• А.М. Полосин - "Что слаще всего?"
• А.М. Полосин - "З книги «Нова Абетка»"
• А.М. Полосин - "Лічилочка"
• А.М. Полосин - "Считалка"
• А.М. Полосин - "Папа о сыне"
• А.М. Полосин - "Ґуля"
• А.М. Полосин - "Замазура"
• А.М. Полосин - "Син"
• А.М. Полосин - "Злива"
• А.М. Полосин - "Кони-пони"
• А.М. Полосин - "ШАРИК"
• А.М. Полосин - "Киця - Няша"
• А.М. Полосин - "..."
• А.М. Полосин - "Кохана дівчина"
• А.М. Полосин - "Иконка"
• А.М. Полосин - "Я дякую Тобі, Ісусе!"
• А.М. Полосин - "Волю каждому Бог дал"
• А.М. Полосин - "Песик" (Вірш-усмішка)
• А.М. Полосин - "Андрюшка"
• А.М. Полосин - "Квасолька"
• А. Чудовець. Підбірка віршів.
• А.М. Полосин "Хто?"
• А.М. Полосин "Святость"
• А.М. Полосин "Школа"
• А.М. Полосин "Какая буква главная"
• Страничка от Алексея Полосина для детей - "Зеркало"
• А.М. Полосин - "Мамині дітки"
• А.М. Полосин - "Ми рахуємо"
• А.М. Полосин - "(стихи)"
• А.М. Полосин - "Зарядка"
• Т.А. Евдокимова - Детские стихи
• М. Тихонова - Стихи-загадки (для детей)

Информацию о других стихах вы можете посмотреть, так-же, в разделах галерея и работы

Зимова сторінка від дідуся Олексія

А.М. Полосин - "Перший сніг"

Перший сніг, раптовий сніг.
Хоч давно його чекали,
Ніби вперше зустрічали.
Перший сніг, цей білий сніг.
Землю він накрив дбайливо,
В нім дерева – наче диво.
Перший сніг ліг до ніг.
Нумо, хлопчики, дівчата,
Приготуємо санчата.
Перший сніг, лапатий сніг.
Вже зібралась дітвора
Сніговик ліпить пора,
Перший сніг, пухнастий сніг.
Про людей Ісус подбав,
Час зимовий їм наддав.
Перший сніг, жаданий сніг.
Радісний, дитячий сміх.

Олексій Полосін
23.11.2014р.

А.М. Полосин - "Сніжинки"

Засніжило, забілило,
Снігом землю всю накрило.
Обліпили все сніжинки
І тополі, і ялинки.
Білий я, як сніговик.
Бути їм я ще не звик.
Ці сніжинки Бог створив —
Ще одне з численних див —
Кожній з них малюнок дав
І на склі намалював.

Полосин
18.11.2012р.

А.М. Полосин - "Сипле сніг"

Сипле з неба сніг, сніг...
З маківки покрив до ніг.
Як радіє дітвора:
Лижі змазати пора!
І також приготувати
Ковзани вам час, хлоп’ята.
Коли піде сніг лапатий,
Кулі станете катати.
З них, вугілля і морквинки,
Сніговик біля хатинки,
На сторожі певно стане
До весни, поки розтане.
Так колись падала манна
На народ Божий в пустелі,
Там, де не було оселі,
Де Бог йшов стовпом вогненним,
Тінню з хмари для стражденних,
Щоби волю, землю дати,
Всім – життя по благодаті.

Олексій Полосін
09.12 2013 р.

А.М. Полосин - "Зимний этюд"

Летят, кружатся, как пушинки,
Так не похожие снежинки.
Не бьют как градинки, летают,
Собою землю покрывают.
Садятся на лицо мне, тают,
И в детство тоже возвращают.
Им рад зайчишка уже белый,
Такой пугливый и несмелый.
Вот ёлка хочет стать, вдруг, модной –
Нарядной ёлкой Новогодней.
Снеговичок стоит не тает:
Его снежинки покрывают.
И эта девочка в окошке,
Нетерпеливая немножко,
«Замучила» маму опять:
«Пусти, пожалуйста, гулять!»
Летят, кружатся, как пушинки,
Разнообразные снежинки...

Алексей Полосин
18.12.2013г.

А.М. Полосин - "Считалка"

Раз, два, три, четыре, пять…
Коля учится читать.
Мальчик пальчики считает,
Каждый пальчик загибает.
Дети должны твердо знать:
На руке всего их пять.

А.М. Полосин - "Мини-песни"

Идут утки к водопою
Кря, кря, кря! Кря, кря, кря!
Не берут меня с собой
Зря, зря, зря! Зря, зря, зря!

Научиться, хоть бы в шутку,
Мне пора, мне пора,
Разговаривать как утка:
«Кря, кря, кря! Кря, кря, кря!».

Мама-курица кричала:
«Куд-куда! Куд-куда!».
Разбежались все цыплята.
Кто-куда, кто-куда.

Ты в курятник, лисонька
Не ходи, не ходи,
Постарайся уберечься
От беды, от беды.

А.М. Полосин - "Деткам нужны…"

Глазки — видеть папу, маму —
    Не смотреть в экран напрасно;

Ушки — чтобы слушать их:
    Что добро, а что — опасно;
Зубки — чтобы ими грызть
    И при этом не кусаться;
Ручки — папу обнимать,
    А не чем-нибудь бросаться;
Губки – маму целовать,
    А не рожицы кривить;
Ротик — чтобы кашу есть
    И компотом запивать;
А животик — чтоб в нём прятать
    Вкусное и очень много;
Язычок — сказать «спасибо»,
    А потом и «Слава Богу!».

А.М. Полосин - "Что слаще всего?"

Бычку — знаем непременно,
По утрам свежее сено.
Свинке — белая свекла,
Что хозяйка насекла.
Мышке — зернышко пшенички
(Тоже нужно и синичке).
Цыпленку — сладок червячок
(Не садите на крючок:
Любят червячка и рыбки).
Слаще — мамина улыбка.
Мамы — милой, ненаглядной,
Доброй и всегда нарядной.
Той, что детям всех милее
И, конечно, всех нужнее:
Птенчикам, жучкам, зверятам,
Людям — девочкам, ребятам.

А.М. Полосин - "З книги «Нова Абетка»"

А.
Автомобіль я власний маю
І з задоволенням катаю.
Дарма, що він є іграшковий,
Зате – залізний, кольоровий.

Б.
Собачці буду змалював
Таку, що бачить сам бажав.
Песик задоволений,               
Бо й сам намальований

Д.
З татом дерево садили,
Ще й водичкою полили.
Яблука зростуть червоні
Для мене, для їх любій доні.

І.
Індик не ґречний, битись хоче,
Якщо не так, зразу ґелґоче.
Його дарма ти не чіпай,
Зернят побільше підсипай.

К.
Курчатко пікає маленьке.
Серед яєць білих – жовтеньке.
Свою мамуню вже шукає,
З народження ж хвилинку має.

Н.
Ніж – це небезпечна штука.
Легко ним поріжеш руку!
Коли гострий він до того,
Як ножи у татка мого.

О.
Олені мають гарні роги.
Вони до того ж – прудконогі.
Як і коней їх запрягають,
Дітей на санях теж катають.

П.
Я розкрию парасольку
Чорно-білу, як квасолька.
Захищусь від дощичка,
А бува, й від сонечка.

Р.
З рибою я «розмовляю»:
Також рота розкриваю,
Лиш повітря випускаю.
Що кажу? Те сам не знаю!

С.
Сонечко мене лоскоче,
Гратися зі мною хоче
Золотим промінчиком.
З синочком – «мізинчиком».

Ц.
Взяв у руки Вова цвях.
Молотком по пальцях – бах!
Щоби цвяхи забивати,
Навчись молоток тримати!

Ч.
Чорногуз не одну мить
На одній нозі стоїть.
Що впаде – не сподівайтесь.
Жабки! Швидше заховайтесь

Ш.
Шапку треба одягати,
Щоб проблем взимку не мати.
Сніговіки шапки не мають,
Їм відра завжди надівають.

Я.
Ялинка колір не втрачає,
Зеленим завжди його має.
Красу земну ми не руйнуєм,
На «Новий рік» штучну купуєм.

Олексій Полосін
23.07.2013 р.

А.М. Полосин - "Лічилочка"

У жмурки цифри якось грались,
Де змогли, там і сховались.
Один (1) – листячком прикрилась,
Два (2) – за гілку ухопилась,
Три (3) – в дуплі тихо засіла
А чотири (4) – полетіла
Та на хмарці вже сидить.
П’ять (5) – у рівчаку лежить,
Шість (6) – під шапкою грибочка,
Сім (7) – сховалась за пеньочком
Вісім (8) – на сосну піднялась,
Дев’ять (9) – на сові каталась.
Як нам цифри всі зібрати?
Кому випало шукати?
Може вовк? Він лісом йде.

Цифра Десять (10) – їх знайде.

Олексій Полосін
20.11.2013 р.

А.М. Полосин - "Считалка"

Цифры меж собой игрались,
В миг по лесу разбежались.
Спрятались, где лишь смогли:
Кто вблизи, а кто – вдали.
Один (1) – листиком прикрылась,
Два (2) – за ветку уцепилась,
Три (3) – в дупло уже засела,
А четыре (4) – полетела
И на облачке сидит.
Пять (5) – в канавке, уж, лежит,
Шесть (6) – под шапкою грибочка,
Семь (7) – присела за пенечком,
Восемь (8) – на сосну забралась,
Девять (9) – на зайце каталась.
Кто же будет их искать?
Как загадку разгадать?
Может волк? Он в лесу рыщет.

Цифра Десять (10) их разыщет!

Алексей Полосин
17.11.2013 г.

А.М. Полосин - "Папа о сыне"

Мой сынуля — лучик счастья
В светлый день и день ненастный.
Он продолжит дальше род,
В час, когда придёт черед.
Я вложу в него все знанья,
Веру в Бога и познанье.
Вырастит послушным он,
Господом благословлен.

Алексей Полосин
1.12.2012г.

А.М. Полосин - "Ґуля"

Він летів куди попало.
Впав. На лобі ґуля стала
Ту, що від людей ховають,
«Ліхтарем» ще називають.
Ґулю легко вже сховати:
Хустинкою зав’язати.

Гріх— не ґуля, не сховаєш,
Якщо його в собі маєш.
Нема куди правди діти.
Нема приводу радіти.

Друже любий! Примирись,
До Господа помолись,
Аби Він тобі пробачив,
(Як грішив, то Він це бачив).

Щирість Господь завжди любить.
Він простить і приголубить.
Жити краще не мерзенним,
А правдивим та Спасенним.

А.М. Полосин - "Замазура"

У дворі з котом погрався,
На собаці покатався,
З’їхав з гірки і упав,
Замазурою він став.
Хлопець надто вже моторний:
Біла майка стала чорна.
Любить хлопчик ще пограти,
З п’ятирічного що взяти?

А коли прийшов додому,
Мамі заявив потому:
«Клопоту тобі не дам —
Майку виперу я сам!»

А.М. Полосин - "Сын"

Ночью каждый должен спать,
Чтобы утром бодрым встать.
Но у нас, в ночной тиши
Сын бумагою шуршит,
То внезапно свет включает.
Будит всех. Разве не знает?

Сын всех любит, уважает.
Только он секрет сей знает:
Нет, не может вести тише —
Вова ночью стихи пишет.

А.М. Полосин - "Злива"

Ой, потрапила під зливу!
І праворуч вона й зліва.
Хмари небо все накрили
І нависли, наче брили.
Я у зливі, як в біді:
По коліна у воді.
Платтячко геть замочила,
Мокнути нема вже сили!

Не жалій свої ти плечі!
Все у Бога є доречи.
Бачиш в зливі небезпеку?
Хіба краще, коли спека?

А.М. Полосин - "Кони-пони"

Люди взрослые есть, дети.
Любят детей все на свете.
Есть и маленькие кони,
А зовут их просто — пони.

Нравятся всем кони эти.
И родятся у них дети —
Весёлые жеребята.
А зовут их всех — пончата.

В парке пони нас встречают,
На себе детей катают,
Радость нам дают, веселье
В праздники и в воскресенье.

Для Господа все родные:
Кони-пони и большие.

А.М. Полосин - "ШАРИК"

По лужайке бегал мальчик,
Нитку, намотав на пальчик.
К ней привязан белый шарик:
Шар — резиновый лошарик.
Грива красочно согнута,
Лёгким газом он надутый.
Мальчик шариком гордился,
А он, раз! И отцепился.
Полетел всё выше, выше.
Выше папы, выше крыши,
Над высокими домами
И…пропал за облаками!
А пока он поднимался,
От гордыни раздувался.
Шарик всё летел, летел,
Шарик в космос залетел.
Воздуха там очень мало —
Шарика вмиг разорвало.
Не кричал никто там: «Бис!».
Клочья полетели вниз.

Ты, малыш, бегай, играйся.
Скромным быть всегда старайся.
Гордецы хвастаться любят.
Грех пред Богом их погубит.

*лошарик — воздушный шарик, исполненный в виде головы лошади с шеей.

А.М. Полосин - "Киця – Няша"

Кошенятко - пустенятко.
Йому аби лише грати,
Бо мале ще, нерозумне,
Що від нього вимагати?

То летить воно, як куля,
то хвоста впіймати хоче.
А моя сестричка меньша
як це бачить — аж регоче.

Де клубок ниток подівся?
На столі його немає.
Подивіться! По підлозі
кошеня його катає.

То підкине, то укусить,
лапкою у бік штовхає.
І ніяк не відпускає:
мишкою його вважає.

Миле всім це кошеня,
кошенятко – пустенятко.
Щиро любимо ми його:
я, сестричка, мама й татко.

Кішечка іще маленька,
то ж вона — забава наша.
А як виросте, її
Будем звати киця – Няша.

Бог кицюню цю нам дав,
аби вчилися любити
Все: природу, і людей,
та по слову Його жити.

А.М. Полосин - "..."

Хмариночка, хмариночка
Легенька, як пір’їночка.
Пливе вона охоче
Куди вітер захоче.
Білесенька, тонесенька,
Під сонцем золотесенька.

Хмариночка, хмариночка
Дівчинонька Дариночка,
Або Галинка, Сонечка.
У мами й тата донечка.
Слухняна і ріднесенька.
Волосся золотесеньке.

Хмариночка, хмаринонька,
Вона та ще дівчинонька.
Це — Божеє створіннячко,
Тваринонька, насіннячко.
Ялинка зеленесенька
І листя золотесеньке.

Господь Своє все добре знає
Щомить його благословляє.

А.М. Полосин - "Кохана дівчина"

Кохана дівчина
кохана, жадана.
Кохана дівчина,
знайома, незнана.

Приспів:
Поспішаю я до неї
Їй несу в руках лілеї.

Немає за неї
гарнішої в світі
І поруч із нею
є привід радіти.

Приспів:
Поспішаю я до неї
Їй несу в руках лілеї.

Коханій своїй
я у всім довіряю.
І бути їй вірним
завжди я бажаю.

Приспів:
Поспішаю я до неї
Їй несу в руках лілеї.

А.М. Полосин - "Иконка"

Здесь иконочка стояла,
А куда она пропала?
Иисуса кто украл?
Кто проблему мне создал?
Как же мне к Нему молиться,
Если что-то вдруг случиться?
Где мне лик его узреть?
Грешной как не умереть?

Объяснить хочу девчонке:
Нет Спасителя в иконке.
В сердце Он живёт того,
Принял кто в себя Его,
Верит кто в Живого Бога ,
В вечность с Кем — наша дорога.

А.М. Полосин - "Я дякую Тобі, Ісусе!"

Я дякую Тобі за ранок,
За спів пташок і за світанок,
За те, що поруч мене мама,
За те, що роблю щось руками,
За те, що шлях долати можу,
Як бачу горе — допоможу,
За впевненість в майбутнім дні,
За все, що Ти даєш мені:
І перемоги , і поразки,
За те, що в Слові є «підказки»,
Як діяти, не горювати,
На Слові Божім як стояти,
Як світлом темінь розганяти,
Як не заснути — чатувати,
Аби в собі гріх подолати,
Зустріти Твій прихід раптовий,
Бо дух відроджений мій, новий.

А.М. Полосин - "Волю каждому Бог дал"

В будни или в воскресенье
Всех нас будит птичье пенье.

Пенье птички очень мило!
Девочка вот так решила —
Птичку крошками прельстила
И тотчас в клетку закрыла:
«Пусть поёт день ото дня,
Но всегда лишь для меня!»

Рассудите её, дети.
Правильны ли мысли эти?

Когда Бог мир создавал,
Каждому определял:
Рыбке — водные просторы,
Для орла — скалы и горы,
Для медведей — полюс, лес,
А для тучки — синь небес.

Волю каждому Бог дал,
В клетке жить не назначал.
Не дано жить в зоопарке,
Воля лучше, чем подарки
Сквозь решетки от детей.
Эго — в нём беда людей.

Вот синичка в снег упала.
Подбери, согрей сначала,
А когда пройдут морозы
И не будет вновь угрозы,
Отпусти её на волю,
Не губи ты птичью долю.
И она вновь прилетит
И по-птичьи засвистит,
Пропоёт лишь для тебя,
Но на воле и любя.

А девчонка подрастёт,
К Иисусу путь найдёт.
И тогда она поймёт,
Что в неволе жить — не мёд.
В сердце Бог любовь ей даст,
Свою Мудрость передаст:
Всё вокруг нужно беречь
Ради новых в жизни встреч

А.М. Полосин - "Песик" (Вірш-усмішка)

Забув мене мій пес неначе:
На задніх лапках він не скаче,
Прийду, на зустріч не біжить,
На котика теж не гарчить.
Який із нього сторож хати?
Йому аби лише лежати!

Не буду песика любити!
Не дам йому я їсти й пити,
Солодку кістку хай не просить.
У двір не виведу. Вже досить!

(далее в зеркальном изображении)
Пробачте, я пошуткував.
Недобрий намір я не мав.
Мій песик і м’який і новий,
Бо неживий він — іграшковий.

А.М. Полосин - "Андрюшка"

Перчаточная кукла — одна из самых известных «актеров» среди других видов театральных кукол. Ее также называют ручной, петрушечной, пальцевой или куклой бибабо. Происхождение названия «перчаточная» понятно: «скелет» куклы — перчатка, надевающаяся на руку. Отсюда же и названия «ручная» и «пальцевая»: чтобы заставить куклу шевелиться, «работать», актер шевелит пальцами и кистью руки. Название «петрушечная» в отличие от первых трех связано не с принципами работы куклы, а с историей. Первой перчаточной куклой был Петрушка, ведущий свое происхождение от искусства скоморохов, а кукловоды, участвующие в ярмарках и потешающие зрителей прямо под открытым небом, назывались петрушечниками.

Ой, как нравится Андрюшке
Разговаривать с Петрушкой!
Кукла в такт ему кивает,
Ручки сводит, раздвигает,
Не перечит, смотрит в глазки,
Слушает и быль и сказки.
Если нужно, улыбнется,
Рассердится — отвернется.
На руке его сидит,
Куда нужно поглядит.
Разгадать секрет не сложно,
Догадаться сразу можно:

Мальчик — кукловод - Андрюшка.
Кукла на руке — Петрушка.

А.М. Полосин - "Квасолька"

Жаль корівоньку-Квасольку,
Що стоїть без парасольки
У таку велику зливу.
Та й немає в цьому дива:
Ще не шиють парасольки,
Щоб накрити всю Квасольку.
У Ісуса попрошу
Щоб не стало вже дощу:
Хмари всі йому підвладні.
Стане тепло і доладно.
Буде мила ще гуляти,
Свіжу траву споживати.
З’їсть вона навколо все,
Хай нам молочко несе.
Теплим його покуштую.
З нього мамця приготує
Сир і масло, і сметану,
Ту, що в роті прямо тане.
Я корівку поважаю,
Хлібом з сіллю пригощаю —
Любить це моя корова.
Хай вона буде здорова.

А. Чудовець. Підбірка віршів.

Гей, прокиньтесь, не баріться,
Сум залиште і журбу, У віконце подивіться
На заквітчану вербу.
А вона в своїй обнові –
Справжнє диво навесні,
А над нею – світанкові
Щебетання голосні.
Великодній світлий ранок
В барвах міниться, цвіте.
Хутко всі біжіть на ґанок
Під проміння золоте,
Де довкола любо, гоже,
Де радіє світ увесь,
І усе творіння Боже
Славить Спаса, що воскрес.

***
Ой, що то за радість
У нашій світлиці.
Срібні передзвони
Линуть із дзвіниці,
Веселі колядки
Чути під віконцем,
А в матусі личко
Сяє наче сонце.

Ой, то янголята
До нас прилетіли,
Як у голубочків
Крильця тріпотіли,
Хором щебетали,
Наче пташенята,
Принесли чудову
Новину у хату.

Від тієї звістки
Серденька зраділи,
Втішилися діти,
Личка заясніли.
Ой, що то за радість
Для усього світу:
Народився нині
Божий Син Спаситель!

КОЛИСКОВА ІСУСУ

1.Каганець давно вже згас,
сі поснули, пізній час.
Ясним сонечком зігріте
Пахне сінце теплим літом.

2.Спить маленький віслючок
Ліг тихенько на бочок.
Кучеряві баранці
Притулились до вівці.

3.І лошатко теж дрімає
Та ніхто із них не знає,
Що у яслах спить в хлівочку
Божий Син у сповиточку.

***
Пастушки, пастушки,
Вівчарі маленькі,
Куди йдете, що несете
На зорі, раненько?

Що за радісна новина,
Бог послав на землю Сина,
Пролунав з небес привіт,
Щоб потішити весь світ.

Пастушки, пастушки,
Вівчарі маленькі,
Куди йдете, що несете
На зорі, раненько?

У печері при дорозі
Дивне сяйво на порозі.
Янголят лунає спів,
Закликає нас у хлів.

Пастушки, пастушки,
Вівчарі маленькі,
Куди йдете, що несете
На зорі, раненько?

З тонкорунної овечки,
Білу вовну у мішечку.
Із квітучих полонин,
Несемо Христу уклін.

***
Гляньте, тату, янголята
В небесах літають,
І у срібній дзвіночки
Весело так грають:

День-дзелень
День-дзелень!
День Різдва –
Чудовий день.

Гляньте, мамо, нині зрана
Діточки співають,
І на скрипочці маленькій
Весело так грають:
Тілі-лі, тілі-лі.
День чудовий
На землі.

***
Бог нам сонечко ясне посилає,
З неба дощиком рясним поливає,
Щоб була довкола нас
Вся земля барвиста,
Щоб росла пшениченька
Гарна, колосиста.

Бог для яблучок підрум’янив боки.
Дині, грушечки наливає соком.
Пригощає соняшник
Жменьками зерняток
Нас, маленьких хлопчиків,
І малих дівчаток.

Усміхається, лущиться квасоля.
Гарбуз котиться, поспішає з поля.
Спить собі під сонечком
Огірок на спинці.
Дякуємо Богові
За Його гостинці.

***
Чуєш, Боже,
Мого серця
Радісне биття?
Хай воно
Тобі розкаже
Про моє життя.
Чим боліє,
Чим радіє
Серце розповість,
І почує
Від Ісуса
Радісну вість:
«Дитинонько моя,
Про все це знаю Я,
Пильную Я щодня
Твій кожний крок.
І щоб до мене ти
На небо міг зійти,
На землю Я проклав
Любові Свій місток».

***
Дбає Бог про кожного із нас:
Дощик посилає у свій час,
Сонечком голубить з висоти,
Щоб були щасливі я і ти.

Бог нас учить ближнього любить,
Не сваритись, з усіма дружить,
Жити так, немов одна сім’я,
Щоб були щасливі ти і я.

Яблучко чи грушечку
З другом розділи.
Хоче Бог, щоб ми усі
Щедрими були,
Щоб добром і щирістю
Сповнились серця.
З друзями ділитися
Навчає пісня ця.

Ой, що то за радість
У нашій світлиці.
Срібні передзвони
Линуть із дзвіниці,
Веселі колядки
Чути під віконцем,
А в матусі личко
Сяє наче сонце.

Ой, то янголята
До нас прилетіли,
Як у голубочків
Крильця тріпотіли,
Хором щебетали,
Наче пташенята,
Принесли чудову
Новину у хату.

Від тієї звістки
Серденька зраділи,
Втішилися діти,
Личка заясніли.
Ой, що то за радість
Для усього світу:
Народився нині
Божий Син Спаситель!

Вечір Різдвяний

День вже скінчився,
Він натомився.
Ліг у сніги спочить.
Вечір не йде,
Він десь забарився.
Дивляться всі в далечінь.
Першої зірки очікують всюди
Дрібна малеча, і літні вже люди,
І лише помітять зірочку діти, –
Як поспішають всіх сповістити.

Вечір Різдвяний – що то за свято!
Стежок мереживо від хати до хати.
І тупотять ноженята маленькі:
Христос родився! Радуйтесь, ненько!

Чисто у хаті,
Страві багаті,
Пахне медово віск.
Сніг за вікном
Кружляє лапатий,
Сіє сріблястий блиск.
Але не в тім наше щастя і втіха, а у молитві щирій і тихій
Бог, залишивши всю велич неба,
В світ цей прийшов для мене і тебе.

Бідна печера,
Скромна вечеря,
Тиша дзвінка стоїть.
Зойкнула пташка,
Скрипнули двері,
Тихо, Дитинка  спить.
Над Вифлеємом час зупинився.
Божому Сину  Всесвіт вклонився.
А чи у тебе, друже, знайдеться
Місце почесне Богу у серці?

Як не славити Того,
Хто створив усе це диво, –
Килимами по землі
Розстелив поля і ниви;
Хто наповнив ці ліси
Зелен-шумом, дивоцвітом,
І розкинув, мов шатро,
Неба синь ясну над світом.

Слава Богу,
Слава Богу.
Світла й сонячна дорога!
Бог того не забуває,
Хто Йому хвалу співає.

Як не славити Того,
Хто створив усе це диво, –
Хто дарує взимку сніг,
А весною – теплу зливу;
Хто вбирає восени
Горобину у намисто,
Прикрашає всі стежки
Золотим, багряним листом.

Як не славити Того,
Хто тримає нас за руку,
І по сходинках шкільних
Нас веде у світ науки;
Відкриває це життя,
Мов захоплюючу казку,
І дарує нам любов
І тепло Своєї ласки.

Тихо-тихіше, тихо-тихіше…
Місяць легенько колиску колише,
Нічка зіткала сувій оксамиту,
Щоби Святеє Дитятко сповити.

Мрії квітчасті, мрії квітчасті.
Матір осяяна зоряним щастям:
- Спи, моя втіхо і сонечко ясне,
Світло від Тебе ніколи не згасне.

Ангели з неба, ангели з неба
Білими птахами линуть до Тебе.
Мама Твоя над Тобою схилилась.
…Чом же сльоза в неї тихо скотилась?

Тихо-тихіше, тихо-тихіше…
Місяць легенько колиску колише,
Нічка зіткала сувій оксамиту,
Щоби Святеє Дитятко сповити.

А.М. Полосин "Хто?"

А.М. Полосин "Святость"

А.М. Полосин "Школа"

Школа (на русском) День торжественный у нас: Первый раз мы первый класс, Позже будет - во второй, Третий, п’ятий иль восьмой, Выпускник и первоклашка, В белых праздничных рубашках, В школу школьники идут И цветы в руках несут Педагогам: им - любимым, Им - таким необходимым. Педагог добра желает, Знаниями наполняет Из чего мир состоит. Кто за этим всем стоит? Слово Божье говорит: «Тех Господь благословляет, Кто в учебе успевает. Но и тех не забывает, На уроках, кто зевает. Опекает их, ведёт. Каждый даст Ему отчет: Как учился, как трудился, И чего в жизни добился» Это Слово - для всех нас, Коль идешь ты в первый класс.

Школа (на украинском) День святковий, батьки, в нас: Йде дитина в перший клас. Хтось іде у другий, п’ятий, Сьомий, восьмий чи десятий. У святковій одежині, Вранці о восьмій годині, Діточки до школи йдуть, Квіти у руках несуть Вчителям: що є як рідні, Тим, що нам так необхідні, Що добра дітям бажають, Нам свої знання вкладають. Та не кожний з дітей знає, Що Господь благословляє Тих, перший у навчанні, Перший завжди у змаганні. Він і тих не забуває, Хто навчатись не бажає, Руку Свою подає І до школи їх веде. Кожний Йому відзвітує, Як навчався. Не схитрує. Слово це моє до вас, Тим, хто йде у перший клас.

А.М. Полосин "Какая буква главная"

Эта книга - россыпь мыслей: ободряющих, назидающих, поправляющих, развлекающих, а, в общем, - полезных для любознательных детей и взрослых.

Под каждой буквой, двустишия, для удобства родителей, расположены соответственно:

• для детей 5-7 лет;
• для детей 7-9 лет;
• для детей 10-12 лет,

А

Буква А славная,
Но она не главная.

Б

Д

И

Я

    Для речи звуки все нужны,
    А в слове буквы все важны.
    Каждая из них славная,
    Но, никак не главная!

Страничка от Алексея Полосина для детей - "Зеркало"

"Скор на обещания" (на трех языках)

НАЗИДАНИЕ ДЕТЯМ (и некоторым взрослым) ПОСЛУШАНИЕ

«От Бога власти все», — так говорит нам Слово.
И мамы, папы нам даны, конечно, мудрым Богом.
Не смею никого проступком огорчить,
Как хочется всегда надежным другом быть!
Не думаю я мстить тому, кто обижает.
Прости, Господь, его — что делает, не знает.
Последний у людей — всегда у Бога первый.
Я все стерплю: мне силы даст моя святая вера.

У Бога кроткие в чести. Таким же будь, мой сын, и ты.

ВЕСЕЛОЕ СЕРДЦЕ

С веселым сердцем я живу,
Тому причина — Бог.
Господь всегда идет со мной,
Чтоб сильным быть я мог.
Встречать с улыбкою людей
И не судить их строго.
Господь всегда мне силы даст,
Моя любовь от Бога!

Ты — свет, мой сын! Ты — мир,
Живи, вокруг сияя.
Любовь ты в мир неси,
Упавших поднимая.

ТРУДОЛЮБИЕ

Мне нравится строгать, паять,
Лепить и что-то рисовать.
Люблю руками я творить,
Другим служить, полезным быть.
Прилежным все меня зовут.
Люблю, друзья, красу, уют.

Когда в труде найдешь ты радость,
Отраду и успех,
То не захочешь тратить время
На шалости и грех.

ГОРДЫНЯ

Всегда, везде твердит он: «Я!»
Безмерно любит он себя.
Унизит друга, не смолчит,
Всегда себя боготворит.
Вступает в спор, покажет нрав
И утверждает, что он прав.
Он хочет быть умней других,
Не видя промахов своих.

Все буквы хороши,
Нет буквы бесполезной.
Но помни, сын, что «я»
В ряду стоит последней.

ЖАДНОСТЬ

Не говорите ему: «Дай!» — он слышать не желает.
А говорите ему: «На!» — об этом он мечтает.
Где щедрость, доброта? — то не его дары,
Ему бы для себя, а не для детворы.
Отдать своё никак другому он не может.
Желание иметь — больную душу гложет.

Запомни, мой сынок, что жадность — это грех.
А щедрость, доброта, поверь, роднит нас всех.

Мамині дітки

Сходить сонце. Іще рано...
Скиглить песик під парканом.
Жабка кумкає в болоті.
Ластів'ятко вже на дроті.
"Кря, кря, кря!.." - це каченятка.
"Хрю!" та "Хрю!" - плач поросятка.
"Му!.." та "Му!.." - гуде телятко.
Зщулилось, дрижить курчатко.
А ягнятко "Бе!.." та "Бе!..".
Мишка лапкою гребе.
Індича пищить щосили,
"Ме!.." - це козеня несміле.
Кицька жалібно нявчить.
Все мале пищить, кричить...
Страх, невпевненість і втрата...
Розгубилися малята.
Кожний думає так само,
Кожний з них волає: "Мамо!!!"
Всім маленьким та слабеньким
Вкрай потрібна рідна ненька.
Що навчить на світі жити,
Як літати, як ходити.
У людей коли й що брати,
Як самому вполювати.
Мама смачно нагодує
І від лиха порятує:
Тілом чи крилом накриє
(Життя власне не жаліє).
Отака вона рідненька -
Найдорожча в світі, ненька.